Як сьогодні виглядає невелике і дуже затишне місто на Донбасі, де зовсім недавно жили 75 тисяч людей? Потопаючий в зелені, не знаючий пробок, із затишними парками, скверами, набережною? Місто, назва якого з червня щодня присутня в новинах та фронтових зведеннях. Місто-символ, місто-фортеця, місто, чиє ім'я ще довго асоціюватиметься з однією з найкривавіших битв нового часу.
Бахмут.
Більшість його мешканців роз'їхалася по всьому світу, від Норвегії до Південної Кореї. Україна, Німеччина, Польща, Болгарія – така зараз географія проживання бахмутян. Бахмутян, змушених кинути свої будинки з двома сумками речей. Тих, хто розуміє, що зворотної дороги може і не бути. Які живуть у чужих містах, чужих країнах, чужих квартирах, щоденно гортають стрічку новин із думками: - як там дім, як там сусіди, як там рідні? Чи живі? Чи цілі?
Місто, незважаючи на жахливі рани, живе. Місто тримається. Як і його мешканці – і ті, хто виїхав, і ті, хто залишився. Тримаються і ті, хто виживає у моторошному холоді, без світла, зв'язку, води та елементарних зручностей у себе вдома, і ті, хто поїхав до інших міст, втративши звичне життя, коло спілкування, джерело доходу, житло. На душі – безвихідь, попереду – невідомість.
Саме так сьогодні виглядає та звучить Бахмут.
влажность: давление: ветер: |
